«Вісь зла» Ірану й Росії, про яку Україна говорила давно, стає вже очевидною для всіх інших – Семиволос
Як будуть розвиватися події на Близькому Сході після ударів Ірану проти Ізраїлю , які сталися в ніч на 14 квітня? Чому авіація США та кількох інших країн брала участь в збитті іранських дронів та ракет, але така ж операція не відбувається в Україні, яка страждає від російських обстрілів тими ж іранськими «шахедами»? Як події на Близькому Сході впливатимуть на пакет допомоги США Україні та Ізраїлю? Про це програма Радіо Свобода «Свобода.Ранок» розпитала Ігоря Семиволоса, виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень.
– Як ви оцінюєте реакцію світу на очікувану атаку Ірану на Ізраїль? Президент США Джо Байден запевнив у підтримці, але одночасно ми чуємо зі США, що там не підтримують будь-яку контратаку проти Ірану. Чи це достатня реакція? Чи вона сприятиме тому, щоб великого загострення на Близькому Сході не було?
Ескалації вдалося уникнути
– Давайте оцінювати ситуацію на сьогоднішній момент, тому що ми не знаємо, що буде завтра, які рішення будуть ухвалювати в Тель-Авіві, у Вашингтоні, в Тегерані. Станом на зараз можу сказати точно, що вдалося уникнути щонайменше такої неконтрольованої ескалації і після того, як США та Велика Британія разом з Йорданією збили більшу частину ракет і дронів за межами Ізраїлю – як ми бачимо, тут існує стратегічна глибина – ескалації вдалося уникнути.
Саме підтримка з боку США і союзників не дає можливості або ускладнює можливість удару у відповідь з боку Ізраїлю. Можливо, когось з ізраїльських політиків це не влаштовує, але світ саме таким чином побудований і, очевидно, керівництву Ізраїлю доведеться дослухатися до порад Вашингтону.
– В заявах української сторони є натяк на те, що союзники не просто допомагали озброєнням, а безпосередньо брали участь у відбитті цієї атаки. Такі питання виникають і в українців, чому в України немає таких союзників, які взялися б до справи разом? І що в цій ситуації у України та Ізраїлю є спільного, а що відмінне?
Найбільше очікування – це, очевидно, пакет допомоги, який, сподіваюся, буде проголосований цього тижня
– Для того, щоб мати таких союзників, треба над цим працювати не останні декілька років, а працювати впродовж тривалого часу. Оскільки наш народ хитався то в одну, то в іншу сторону і намагався проскочити між крапельками, то і результат ми маємо такий, який маємо.
Щодо того, що спільного, що відмінного. Очевидно, що ця історія на Близькому Сході абсолютно відмінна від російсько-української війни. Там мова йде про стратегічне протистояння, яке триває вже щонайменше 30 років, а то і більше. Де обидві країни чітко розуміють, що відповідно Ізраїль або Іран є стратегічними супротивниками, які намагаються вплинути на позиції сторін. І кожна з цих країн, незважаючи на те, що вони демонструють таку агресивну поведінку, займаються такою стратегічною обороною.
Що стосується подібностей, то без сумніву тут ті самі актори беруть участь в подіях, та сама Росія, ті самі США, Велика Британія, Іран – вони всі так чи інакше залучені до російсько-української війни і до війни на Близькому сході. Найбільше очікування – це, очевидно, пакет допомоги, який, сподіваюся, буде проголосований цього тижня, де Україна й Ізраїль йдуть через кому. Це те, що нас об’єднує щонайменше, коли мова заходить про військову підтримку.
– Виходить через цю відкриту атаку Ірану на Ізраїль може бути розуміння, що треба таки робити щось з цим пакетом допомоги? У вас великі очікування щодо цього голосування?
– Є щонайменше зрушення, обговорення почнеться. Це свідчить про те, що ця ескалація призвела до певних змін в кабінетах Капітолія, і ми будемо сподіватися на ці зміни. Відбулося ще кілька важливих змін. Наприклад, світ став чіткіше розуміти позицію сторін. Росія також змушена визначатися. Можливо, вона б і не хотіла, з огляду на стратегічні домовленості з Ізраїлем, але безпосереднє зіткнення Ізраїлю та Ірану, де Іран є найближчим союзником Росії, змушує Росію визначатися, на якому вона боці.
Картина стає більш чіткою не для Ізраїлю, а для інших союзників наших. Для тих, хто намагався пересидіти або обійтися малою кров’ю.
Оця «вісь зла», про яку Україна говорила вже дуже давно, вона стає вже очевидною для всіх інших
Оця «вісь зла», про яку Україна говорила вже дуже давно, вона стає вже очевидною для всіх інших. І, відповідно, Іран переходить з категорії уявних супротивників до очевидних супротивників. Значить більше ресурсів буде витрачатися для того, щоб запобігти посиленню Ірану. А це означає, що Іран не зможе передавати більшу частину озброєння на український фронт для Росії. Тут є плюси і мінуси. Ми знову у великій глобальній грі і наш конфлікт – російсько-українська війна – знову стає частиною глобальної гри. Це те, що можна побачити зараз.
– Підсумовуючи, The New York Times пише, що Ізраїль вирішив не завдавати удару у відповідь після розмови Байдена з Нетаньягу. Ця політика стримування в плюс грає загальній ситуації чи ні? Якщо згадати український приклад, коли США несхвально ставляться до ударів наприклад по НПЗ на території Росії. Це ефективна політика?
– Припустимо, США ухвалюють рішення збивати ракети і дрони над українською територією безпосередньо, як вони ухвалили рішення збивати над територією Йорданії, тоді ми будемо змушені прислухатися до рекомендацій. Але якщо цього немає, то це рекомендації, які можна ігнорувати.