Росіє, де твої А-50?
Як відшептали .
Для нас це відчутна підмога — простіше працювати з кабрування, застосовувати JDAM, здійснювати санітарну евакуацію повітрям.
Та й головне — безперешкодно працювати по Криму. І дронами, і, якщо знадобиться, європейськими крилатими ракетами.
Простіше підійти до рубежів пуску на гранично малій висоті, менше шансів потрапити в засідку ППО, яке отримує дані з А-50 або ж під чергові винищувачі.
Уся краса знищення А-50У навіть не в його ціні — 350 млн доларів, а в тому, що їх більше не виготовляють.
Тільки канібалізм і підтримка в робочому стані за рахунок того, що ще кілька на вічному чергуванні. Ще електроніку частково перешивають з аналогової на цифрову, ставлять зв’язок, ліплять монітори.
Але 20 тонн комплексу «Джміль» і трикоординатна РЛС — просто із СРСР, сутінкові технології дідів.
Знавці, увага запитання: куди вони поділися, російські літаки далекої радіолокаційної розвідки. Чому не працюють? Адже у строю ще п’ять-сім машин.
ППО України і чорні дні російських ПКС
Бояться чергового дружнього вогню, за який рвуть фуфайку російські пропагандисти? Адже цілком нормально (ні, це неможливо, табличка «сарказм») на висоті, що візуально визначається телефоном з камери, працювати по 50-метровому борту, який багато годин передають від одного диспетчера до іншого.
Вийшло раз, вийшло другий, а там і звичка.
Намагаються зрозуміти, чому літак відстрілював теплові пастки, як новорічна ялинка, якщо всі далекобійні ракети на цій планеті вимагають підсвічування радаром наведення?
Можна розсипати хибні теплові цілі у промислових масштабах, ось тільки зірвати захоплення цілі з літака завбільшки з п’ятиповерховий будинок так не вдасться.
Якщо це стріляли ми через лінію фронту, то ніякі пастки його не врятували б.
«Спершу спалах, потім вибухи»: ГУР перехопило розмову окупантів, які підтвердили збиття російського літака А-50
Розкладають овечі тельбухи, кидають руни, ліплять півнів із гною, щоб зрозуміти, чим збили?
Уже спостерігали версії, що це безпілотник, який випускає ракету «повітря — повітря» з інфрачервоною головкою, і якісь там морські плоти, які несуть одну ракету, а та може захопити ціль на кінцевому етапі траєкторії без підсвічування.
Не знаю, як там уже їх транспортують — «магурами» чи суховантажами?
Незабаром, відчуваю, підуть екзотичні варіанти — диверсанти з ПЗРК і куплені українцями розрахунки російської ППО.
Страх, він такий, очі у нього великі.
Літак збили за 207 км від лінії зіткнення. Є комплекси, які працюють на такій відстані. І це не переробки PAC-2, ніхто за два роки таких речей не робить.
Тим паче, дедалі більше комплекси на Заході замінюють авіацією, а ПРО має надійно перехопити балістику в куполі на 40 км.
Ми й так влаштували «птахопад» — учора знову доліталися два Су-34. Не варто плодити сутності й вигадувати «патріоти», які працюють до узбережжя Краснодарського краю.
Усі застановилися, що FrankenSAM, західні ракети до радянських комплексів.
А якщо старі рідиннопаливні радянські ракети (5В28) і пускові, але західний радар?
А якщо старі ракети зі зберігання країн колишнього Варшавського договору й радянська РЛС, але від іншого комплексу?
Загалом росіяни, звісно, щосили натягуватимуть дружній вогонь — хоча ті їхні пуски, що потрапили на камеру, пішли на висоту, а ракети до С-200, якщо їм вистачає енергетики, якраз атакують зверху.
Британські ракети для нашої ППО. Українські також можуть бути
Можливо, намагалися збити наш засіб доставки. Невдало, судячи з результатів.
Він, до речі, буквально розриває літак, бо 220 кг бойової частини — це страшна річ, на рахунку якої декілька збитих бортів (включно з ізраїльським F-16 і російським Іл-20).
Але з тактикою московських пропагандистів очевидно — якщо це випадок, а не системна можливість збивати такі цілі, то літати безпечно.
Проведуть навчання, натренують диспетчерів, зв’язок з пусковими, попрацюють над «свій — чужий», доведуть до особового складу помилки.
А от якщо Україна збудувала систему, що дозволяє збивати борти за 250 км і помилки тут ні до чого, то літати — це лотерея. Дуже неприємна з огляду на збитий транспортник і вже другий ДРЛО.
Гарно повоювали, на всі гроші.
Дві льотні зміни і дві зміни операторів, нехай навіть неповні, комплексу «Джміль» — три десятки висококваліфікованого персоналу.
Екіпаж літака ретранслятора, летючий командний пункт.
Виплати, похорони, доставка тіл.
Техніка на 800 млн доларів. Якої більше не виробляють — штучний товар, залишки високорозвиненої цивілізації.
Параліч управління у Причорномор’ї та Приазов’ї — зонах, де росіянам потрібно спостерігати за поромними переправами й маршрутами ВДК до Криму.
Удар по моралі — друга втрата летючого радара, черговий ляпас для «другої армії світу». Котра наступає по трупах зеків і червоних штрафних батальйонів, де вцілілих нагороджують переведенням у стройові штурмовики.
Що ж, підготовка до передачі F-16 іде добре і це не остання жирна здобич.
