Чому біженцям обіцяють «золоті гори» за повернення в Україну, і що не так із цією ініціативою?

Чому біженцям обіцяють «золоті гори» за повернення в Україну і що не так з ініціативою

Українців просять повертатися додому з-за кордону. У уряді обіцяють громадянам, які перебувають за межами України, роботу на оборонних підприємствах із бронюванням від потенційної мобілізації.

Таку заяву зробив Олексій Чернишов, голова Міністерства національної єдності України. Міністр зазначив, що питання повернення має бути особистим рішенням тих, хто перебуває за кордоном.

“Сьогодні Україна, деякі галузі, потребують фахівців як повітря. Це і оборонна галузь, і військово-промислова, і інші галузі. У нас дефіцит професіоналів, у нас дефіцит спеціалістів, і більшість з них Україна готова бронювати від військової служби. Саме для цього ми плануємо розгорнути такі центри, які допоможуть у пошуку вакансій в Україні та в країні перебування українців. Ці центри вакансій зможуть надавати послуги та заохочувати вибрати той чи інший професійний шлях в Україні”, – заявив Олексій Чернишов.

Експерти, з якими поспілкувалися журналісти, сумніваються в ефективності такої заяви міністра національної єдності України. Особливо в частині обіцяного бронювання.

“На мою думку, це заява досить дивна. Однією рукою ми проводимо певні заходи, які змушують цих чоловіків тікати за кордон і не повертатися, а тут раптом виявляється, що ми хочемо їх повернення і вже робимо все можливе, щоб їх повернути. З заяви міністра випливає, що ми готові надавати певні преференції, щоб ті, хто виїхав, повернулися додому. Добре, а ті люди, які три роки живуть і працюють в Україні, вони що, якісь не такі?” – розповідає ТСН.ua Тетяна Пашкіна, HR-експертка.

Вона додає, що українців з-за кордону планують запрошувати на оборонні підприємства, ВПК. Але сумнівається, що там знадобляться вчителі, медики, маркетологи, перукарі.

“Якщо людина виїхала за кордон ще до ковіду і працювала, наприклад, перукарем, то яким чином такий спеціаліст буде корисний на оборонному підприємстві в Україні? Кого він там буде стригти? Звичайно, його можна переучити на потрібну професію. Але тут питання, навіщо обіцяти “золоті гори” і бронювання українцям, які за кордоном, якщо спочатку можна запропонувати це тим, хто живе тут три роки під ракетами. А вже потім, пропонувати тим, хто за межами країни. Це, мені здається, більш справедливо”, – зазначає Тетяна Пашкіна.

Вона підкреслює, якби дійсно у нас було велике число вакансій на оборонних підприємствах, які гарантують бронювання і гідну зарплату, то до них вже вишикувалися б величезні черги з бажаючих.

“Якби людям справді пропонували бронювання і гідну зарплату, то, думаю, ці позиції можна було б закрити за рахунок тих, хто перебуває в країні. Я часто стикаюся з кандидатами і перші два питання, які чую від чоловіків на співбесідах – це бронювання і розмір зарплати, саме в такій послідовності. Це саме те, на що люди зараз охоче йдуть. Але мені незрозуміло, чому це повинні бути українці, дивним чином опинилися за кордоном, а зараз раптом претендують на запропоновані “блага” першими? На це у мене відповіді, на жаль, немає”, – говорить Тетяна Пашкіна.

На яких умовах хочуть повертатися?

Якщо вірити опитуванням, проведеним за кордоном серед наших громадян, то результати свідчать, що українці готові повертатися, якщо їм нададуть допомогу в отриманні гідного житла, запропонують хорошу зарплату та фінансову допомогу на переїзд.

“Виходячи з базової логіки справедливості, чому першими мають отримати житло не ВПО, які зараз живуть у модульних будинках або не в дуже комфортних умовах, а люди, які до цього мали більш-менш нормальні житлові умови та фінансове забезпечення”, — зазначає Тетяна Пашкіна.

Експерт нагадує, ще до ковіду і війни розмір середньої зарплати в Україні був найнижчим в Європі, тому дуже сумнівно, що після трьох років війни середня зарплата раптом стане більшою.

“Люди, які три роки прожили в Німеччині, Ірландії або в Польщі, де середня зарплата в шість разів вища за нашу, навряд чи погодяться повертатися додому. Навіть якщо оборонне підприємство буде платити їм неймовірні 40-60 тисяч гривень, вони можуть крутити носом, виходячи з того, що заробітна плата в тих країнах, де вони живуть, виглядає зовсім інакше. Тому повернення малоймовірне, а заява міністра – лише заява про наміри, створення видимості, що ми хочемо когось повернути, але поки це виглядає як нещо пусте”, – підкреслює Тетяна Пашкіна.

Про блудного сина на новий лад

За словами Тетяни Пашкіної, дуже шкода, що ця пропозиція була озвучена для, умовно кажучи, “чужих людей”, а не для “своїх”.

“Мені здається, що ті люди, які досі живуть в Україні, більш підходящі кандидати на всілякі пільги та цікаві пропозиції, а у нас чомусь розігрують притчу про блудного сина – одного сина всі чекають, всі йому прощають і все для нього готують, а того, хто прожив важкі часи з батьками, ніхто не помічає. І він вже думає, може й собі потрібно було втекти за кордон, тоді був би бажаніший у рідному домі”, – підсумовує Тетяна Пашкіна.

Країні не вистачає робочих рук

Соціолог Олександр Шульга зазначає, що на третій рік війни перед Україною постало гостре питання нестачі людських резервів – велика кількість українців задіяні в обороні держави, значна частина виїхала за кордон, рятуючись від війни, а певна частина залишилася в російській окупації.

“Наш ВПК поступово розвивається. Його потужність повинна бути високою, враховуючи масштаби агресора, який на нас напав. Думаю, що через нестачу робочих рук і виникла необхідність звернутися до українців, які перебувають за кордоном”, – розповідає ТСН.ua соціолог Олександр Шульга.

Кликати мігрантів чи своїх людей?

Він додає, що у нашого уряду є два варіанти – залучати до роботи трудових мігрантів з інших країн або кликати своїх громадян, тимчасово виїхавших