Судова практика. Як рішення судів можуть підірвати довіру до судової системи.

Починаючи з 2014 року в Україні неодноразово з'являлися повідомлення про те, що окремі судді приймають рішення, які викликають питання щодо їх об'єктивності та неупередженості. Незважаючи на численні спроби реформувати судову систему, проблема так і не зникла. Одним з найбільш резонансних прикладів є нещодавнє рішення Вищого антикорупційного суду про заборону продажу майна проросійського Віктора Медведчука. Проте це далеко не єдиний випадок, коли рішення суддів викликають сумніви в їхній об'єктивності.

Яскравим прикладом судових рішень, які також викликають сумніви в їхній об'єктивності, є діяльність судді Олега Васківського, який з 2019 року обіймає посаду секретаря судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду. Загалом у судовій вертикалі з 2002 року, раніше обіймав посаду голови Господарського суду Закарпатської області.

Васківський, як і багато інших суддів, неодноразово підкреслював важливість збалансованого підходу до розгляду справ та підтримання рівноваги між інтересами учасників процесу. Проте є кілька аспектів його судової практики, які викликають питання.

Наприклад, можна навести його рішення по справі про банкрутство ЗАТ "Закарпатполіметали", компанії, яка володіє найбільшим золотим родовищем України. На підприємство була здійснена рейдерська атака, що супроводжувалася рішеннями судів, в тому числі й Васківського, які, за словами місцевих ЗМІ, були частиною цього процесу. Рішення були на користь підприємств, пов'язаних з Віталієм Захарченком, екс-міністром внутрішніх справ та довіреною особою Януковича.

У 2019 році голова закарпатського села Мужієво Василь Фіцай навіть написав відкритий лист до президента Володимира Зеленського, в якому повідомляв про рейдерські атаки на місцеве підприємство, зазначивши, що через рішення суддів [зокрема, Васківського] відбувається спроба захоплення землі та блокування роботи підприємства.

У 2020 році Західний апеляційний господарський суд визнали незаконними інвестиційні наміри компанії Gofer Mining PLC, показавши нездатність Gofer Mining PLC відновити підприємство "Закарпатполіметали" та видобуток цінних металів на Мужіївському родовищі.

У зв'язку з цим Васківський був об'єктом дисциплінарних перевірок, зокрема, і щодо його дій у справах, пов'язаних з банкрутством ЧАО "Белицький завод "Теплозвукоізоляція".

Також Васківський розглядав справу про захоплення ТОВ "Вардингс" енергетичного обладнання київського заводу "Енергетик", який з 1998 року постачає електрику ряду підприємств, в тому числі виробникам оборонної продукції. Зазначається, що Васківський переніс розгляд справи і не дав оцінки діям "чорного нотаріуса", який незаконно зареєстрував електрокабелі як нерухоме майно. Крім того, суд не звернув увагу на той факт, що власником "Вардингс" є особа, до сих пір прописана в окупованому Луганську, колишній співробітник підприємства "Лугансктепловоз".

Від Януковича до Добкіна

Не менш резонансним є справа на користь одіозних братів Добкіних, де рішення було прийнято під головуванням суду Васківського.

Зокрема, 28 січня 2025 року колегія суддів винесла постанову на їхню користь, допомігши їм тим самим повністю взяти під контроль "Володимир-Волинську птахофабрику" та бренд "Епікур".

На розгляді у Васківського перебувала справа №914/2693/23 за касаційною скаргою Дмитра Добкіна на постанову суду апеляційної інстанції. Вказаним постановленням був задоволений позов акціонера компанії та власника ТМ Олексія Коваленка і визнана недійсною одностороння угода у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як розповідав сам Коваленко, спочатку брати Добкіни "придбали" у нього частки в господарському товаристві (ТОВ), яке було компанією з управління активами, а також виступало засновником інших господарських товариств, залучених у виробництві та реалізації курятини. Оплата за придбані частки Добкінами здійснена не була, проте це не завадило їм взяти під контроль як ТОВ, так і ті підприємства, засновником яких це ТОВ було.

У одного з цих підприємств Коваленко колись отримав позику. Це і використали брати Добкіни, уклавши з цим підприємством договори про уступку прав вимоги, за якими до Добкіних знову безкоштовно перейшли права вимоги за позикою до Коваленка. А після цього, повідомили Коваленку про зарахування зустрічних однорідних вимог, віртуально погасивши перед ним свою заборгованість. Після цього вони почали стягувати з Коваленка і позику, надану йому підприємством. Більше того, на суму мнимої заборгованості Добкіни почали нараховувати 3% річних і інфляційні втрати.

В результаті Добкіни отримали корпоративний контроль над 59% частки ТОВ і 100% у заснованому цим ТОВ підприємстві; створили права вимоги до Коваленка на суму понад 12 мільйонів гривень; позбавили його корпоративного контролю над зазначеними підприємствами і перетворили його на свого боржника.

Проте, апеляційний суд встановив, що термін виконання зобов'язання Коваленка по поверненню позики ще не настав, а отже зарахування зустрічних однорідних вимог Добкіними — є незаконним. Суд також дав правову оцінку наявності Додаткової угоди до Договору позики, якою був продовжений термін повернення позики Коваленка, і встановив той факт - що ні в одному з процесів проти Коваленка, ініційованих Добкіними в судах Харкова - цей документ не досліджувався і не приймався до уваги взагалі.

Проте, остання з їх чотирьох касаційних скарг потрапила в Касаційний господарський суд на розгляд до судді Васківського, який і скасував постанову апеляційного суду, відновивши існування "схеми Добкіних".

Васківський, при винесенні рішення, повністю проігнорував те, що при обґрунтуванні своєї позиції апеляційним судом були застосовані актуальні правові висновки Верховного Суду, зок