Сплячий велетень. Чому європейська оборонна промисловість відстає і які наслідки це має для України?
Чи може Європейський Союз замінити Україні постачання американської зброї, чому в Європі так повільно зростає її виробництво та яка може бути роль України в європейському ОПК – в статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ
Після трьох років великої війни, і незважаючи на титанічні зусилля щодо розвитку власного оборонно-промислового комплексу, Україна залишається критично залежною від постачання зброї з-за кордону.
"33-34% всього озброєння в Україні сьогодні – це вітчизняне виробництво, з 100% того, що нам потрібно на рік. І це серйозний ріст, тому що було менше 10... Близько 30% – це Європа. І десь більше 30%, близько 40% – Сполучені Штати Америки", – зазначив 15 січня президент України Володимир Зеленський.
Така залежність може стати критичною для України вже в найближчому майбутньому – під час переговорів про завершення війни, якщо новий американський президент Дональд Трамп вирішить надмірно тиснути не лише на Москву, але й на Київ. Не кажучи вже про те, що команда Трампа в принципі скептично налаштована щодо надання Україні зброї.
І ця проблема стосується не лише нашої країни. Як писало РБК-Україна, в ряді країн не виключають прямого нападу Росії на європейських членів НАТО вже через кілька років.
Як постійно заявляє Трамп, європейські країни повинні зрівняти торговий баланс зі США, інакше він введе торгові тарифи. Крім того, в рамках НАТО європейські члени альянсу повинні витрачати на оборону значно більше –5% від ВВП. Якщо ж цього не станеться, лідер США погрожував не захищати Європу у разі російської агресії. Але навіть при всій неймовірності такого сценарію, у самих Штатів запаси зброї не безмежні, потрібно поповнювати власні запаси – взамін того озброєння, яке надійшло Україні за часів Байдена.
Тому європейському оборонно-промисловому комплексу потрібно з одного боку переозброювати саму Європу, поповнюючи арсенали, з іншого – продовжувати постачання зброї Україні. 8 лютого голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що Європа потребує сплеску в обороні.
"Новий політичний цикл означає початок нової ери в європейській обороні. Після трьох років путінської війни ми збільшили наше військове виробництво, але цього недостатньо. Ми повинні зробити більше, – заявила вона на прес-конференції в Польщі.
Цілі амбіційні та зрозумілі, але досягти їх не так просто.
Мало потужностей
За словами Зеленського, європейські партнери України можуть збільшити виробництво власної зброї в два-три рази, але поки цього не роблять.
Лише 20-25% зброї, яке Україна отримує від Євросоюзу, виробляють у самих країнах ЄС. Решту купують за кордоном. Такі дані озвучив новий єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс у грудні минулого року.
Поточні можливості європейського ОПК відверто дивують – і, звичайно, не в позитивному сенсі. Ось кілька наочних прикладів щодо можливостей європейської оборонки.
Так, найбільш потужна економіка Європи, Німеччина, може виробляти на рік всього 40-50 танків "Леопард" останньої модифікації – 2А8, зазначив в інтерв'ю ARD Ральф Кетцель, управляючий директор KMW, компанії-виробника "Леопардів". За його словами, на початку 90-х у компанії була можливість випускати по одному танку на день (тобто близько 365 на рік). При цьому покупців німецьких танків вистачає. Зокрема, кілька десятків машин замовили Угорщина та Норвегія. Але виробничих потужностей недостатньо. Як наслідок, від замовлення до постачання одного танка проходить близько двох років.
Станом на весну 2024 року Франція виробляла шість самохідних гаубиць "Caesar" на місяць. У листопаді того ж року Міноборони країни повідомило про збільшення виробництва до 12 одиниць на місяць – всього 144 на рік. Це офіційні дані Міноборони Данії, яке замовило їх для України. Цикл виробництва однієї гаубиці було зменшено вдвічі, але він все ще складає 15 місяців.
Але, мабуть, найбільш показовим у цьому плані є кейс обіцяного Україні мільйона артилерійських 155-мм снарядів, які мали надійти до березня 2024 року. Боєприпаси врешті-решт надійшли – але лише в листопаді.
"Коли ми обіцяли до весни вийти на рівень 1 мільйона снарядів на рік – то не знали, яка реальна потужність виробництва, і вона була не такою великою, як ми думали. Зараз ми вже маємо цю виробничу потужність", – пояснював у листопаді минулого року головний дипломат Євросоюзу Жозеп Боррель в інтерв'ю Європейській правді.
Планується, що в 2025 році в країнах ЄС буде вироблено близько 2 мільйонів снарядів, що навіть не покриває витрати України, не кажучи вже про поповнення арсеналів у самій Європі.
Для України ситуацію ускладнює те, що безпосередньо з бюджету ЄС не можна купувати зброю або інвестувати в її виробництво за межами Євросоюзу, що могло б бути тимчасовим виходом, поки в ЄС не з'являться нові виробництва. Це можливо лише за кошти окремого "Європейського фонду миру" або за заморожені російські активи. Однак цих