У парламенті активно обговорюється питання блокування добудови енергоблоків Хмельницької АЕС. Зокрема, цього вимагають представники партії "Голос". Вони також ініціюють звільнення міністра енергетики. Точка біфуркації наближається - за словами депутатів, вже на початку лютого Рада визначиться з дозволом на закупівлю реакторів у Болгарії. Детальніше - в матеріалі РБК-Україна.
10 січня під час години запитань до уряду, відповідаючи на питання депутата від "Слуги народу" Дмитра Мікіша щодо планів добудови двох енергоблоків Хмельницької АЕС, прем'єр-міністр Денис Шмигаль повідомив про домовленість з американською компанією Westinghouse, паливо якої використовується на всіх дев'яти атомних блоках, що перебувають під контролем України.
Реагуючи на цю заяву, депутат від "Голосу" Інна Совсун зазначила, що члени парламентського комітету з енергетики отримали повідомлення від представників делегації Європейської комісії та від представників американського посольства, які стурбовані тим, що в публічному просторі з'являється інформація, що нібито обидві сторони підтримують цей проект. І що насправді такої підтримки немає. На що Шмигаль ще раз підкреслив, що за півтора роки до повномасштабного вторгнення всі українські атомні блоки були переведені на паливо американського виробництва. І попросив міністра енергетики розповісти деталі.
У свою чергу, міністр Герман Галущенко підтвердив, що в самому тексті закону є норма, яка говорить про те, що ці блоки будуть працювати на американському паливі. І звинуватив Совсун у тому, що вона "біжить по посольствам і поливає брудом нашу енергетику та нашу державу". Після обміну емоційними насмішками, нардеп подала проект постанови про відставку міністра.
Дискусії щодо добудови двох атомних блоків Хмельницької АЕС тривають вже більше року. Після окупації найбільшої в Європі Запорізької атомної станції під контролем "Енергоатома" залишилося тільки 9 енергоблоків на трьох діючих електростанціях: Південноукраїнській, Рівненській та Хмельницькій. Протягом 2023 року ці три АЕС загалом видали 52,4 млрд кВт-год. Зараз це дозволяє забезпечувати половину потреби України в електроенергії, але це лише завдяки тому, що споживання, у зв'язку з війною, надзвичайно скоротилося.
І ті блоки, які досі в строю, важко назвати молодими - безкінечно продовжувати терміни експлуатації неможливо. А компенсувати іншими видами генерації не вдасться, оскільки вугільні електростанції майже знищені (тому сьогодні на складах в Україні рекордні 3 млн тонн вугілля), а гідроенергетика суттєво пошкоджена.
У такому песимістичному контексті виправданим варіантом виглядає відновлення будівництва двох законсервованих блоків Хмельницької АЕС. Стадія їх будівництва різна - від 25% у випадку з четвертим енергоблоком до 75% готовності третього. Тим більше, що необхідне обладнання за демпінговими цінами погодилася продати Болгарія. Через це введення в експлуатацію має відбутися і швидше, і дешевше, ніж будувати з нуля.
Проте проект піддається критиці з боку деяких політиків. Найгучніше вона звучить від депутатів фракції "Голос". І, звичайно, причина точно не в тому, в чому звинувачувала Галущенка Інна Совсун. Тому що Європейський Союз не може мати якусь спільну позицію щодо розвитку атомної енергетики в Україні через ... відсутність єдиного підходу до розвитку атомної енергетики в самій Європі. Тому що є країни, які принципово відмовилися від атомної енергетики, наприклад, Німеччина. А є країни, як Франція, в якій атомна енергетика складає понад 70% виробництва електроенергії.
16 січня комітет ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг на своєму засіданні підтримав законопроект про надання дозволу НАЕК "Енергоатом" придбати у Болгарії обладнання, необхідне для будівництва блоків №3 і №4 ХАЕС. Але до голосування в сесійній залі Ради тоді не дійшло, проект закону був знятий з порядку денного, а його розгляд перенесено на лютий.
Так якими ж можуть бути реальні мотиви критики добудови енергоблоків Хмельницької АЕС? Співрозмовники видання в парламенті говорять про, як мінімум, дві версії. Які, між тим, можуть бути взаємопов'язаними.
Економічна. Реалії функціонування енергетичного комплексу сьогодні в тому, що росія завдає удари по великим генеруючим і розподільчим електроенергії об'єктам. Вартість кожного ракетного удару вимірюється мільйонами доларів, тому результат, до якого прагне ворог, також відповідний. Об'єктивним виходом з цього є форсоване розвиток розподіленої генерації, перш за все газової. Адже якщо електроенергія генерується не на окремих великих станціях, а багатьма маленькими, то в них і потрапити складно, і наслідки для стабільності системи незначні. Уряд ініціював цілі пільгові програми зі стимулювання цього сегмента. Це цікаво бізнесу, і такі проекти активно реалізуються.
Але в цьому закладено певний парадокс - те, що вигідно зараз у моменті, може стати пасивом у майбутньому. Собівартість електроенергії розподіленої генерації велика. Сьогодні питання вартості електроенергії другорядне, важливіше її фізична наявність. Навіть якщо це дорогий імпорт. У повоєнний період, коли станції традиційних генерацій відновляться і повноцінно запрацює ринок електроенергії, розподілена генерація ризикує не витримати цінової конкуренції. Зрозуміло, що з добудовою нових блоків ХАЕС загроза збитків для власників невеликих газогенеруючих станцій зростає. Лобістами енергоінвесторів просякнуті всі фракції Ради, навіть деякі депутати мають власний інтерес у такому бізнесі. Тому перша версія полягає саме в лобістській спробі законодавчого блокування великого конкурента.
Політична. Партія "Голос" зайшла в парламент, ледве перетнувши 5%-й прохідний бар'єр з результатом 5,82%. З тих пір найменша фракція ВР пережила череду скандалів, самовідсторонення впізнаваних лідерів, відтік частини депутатів. Рейтинг партії зараз, якщо вірити соціологічним дослідженням,