«Ветерани-сонечка» або «Не робіть з ветеранів ідіотів!». Куди можуть завести пільги та зловживання статусом ветерана.
Адже зараз на всіх рівнях йдеться про важливість реінтеграції, різноманітних пільг, працевлаштування ветеранів та заохочень для роботодавців. І це дійсно важливо. Але (як виявилося) також важливо не переборщити у бажанні зробити добро. Тому що якщо заглибитися, то можна побачити й зворотний бік цієї історії. Яка може зіграти злу шутку і призвести до вже помітних ризиків під назвою «зловживання статусом».
Чому варто не переборщити з пільгами? Як, ставлячись до ветеранів як до героїв і «сонечок», ми можемо зробити їм гірше? Чому самі ветерани просять «не робити з них ідіотів»? І як привілейований статус замість конкурсу при працевлаштуванні може дати абсолютно зворотний результат — у матеріалі hromadske.
«Про це всі бояться говорити, оскільки розуміють репутаційні ризики, — говорить мій співрозмовник, який також побажав залишитися анонімним. — Але те, що ви почнете про це говорити, — це вже добре. Ми не повинні як суспільство приучати: “Ти ветеран — тобі все повинні”. Адже що, по суті, мені потрібно як ветерану — повага і шана. У всьому іншому — ти такий же звичайний чоловік».
Єдиний спосіб звільнити ветерана — змінити «штатку»
«Ось візьмемо людину. Ветеран. Має орден “За мужність”. І досвід на посадах державного службовця не нижче голови окремого структурного підрозділу. Близько року тому він працевлаштувався в одне з міністерств. 50 тисяч гривень зарплата. А людина фактично не з’являлася на робочому місці», — розповідає мій співрозмовник.
Як з’ясувалося, мова йде про колишнього директора департаменту громадянської ідентичності в Міністерстві ветеранів Андрія Кисеру. Згідно з документацією, наданою за запитом hromadske, кількість днів безперервного лікарняного у нього наближалася до 140.
Що могло зробити міністерство? Неможливо звільнити ветерана, розумієте?Співрозмовник hromadske в одному з центральних органів виконавчої влади
«По суті, зараз єдиний спосіб звільнити ветерана, який не виконує своїх службових обов’язків, — це змінити штатну структуру, щоб взагалі не було посади. Або ліквідувати структуру. Хоча ветеранів звільняють в останню чергу.
Але що відбувається далі. Коли людина все ж звільняється, то забирає ще дві зарплати — дві по 50. Клас? Ось у скільки обійшовся такий ветеран, який умовно був 2 дні на роботі за весь час. А зміна “штатки” — це не просто взяли і “переіменували”. Це змінюються посади, функціонал, знову спецперевірки для інших людей… Це затягується на місяці. І іншого виходу немає».
«Суспільство саме робить з ветеранів якихось ідіотів»
Законодавство не регулює окремо працевлаштування ветеранів. Взагалі вони можуть і не мати пріоритету при прийомі на роботу — говорить адвокат і експерт з трудового права Вікторія Поліщук. Якщо ж військовий отримав інвалідність під час війни, тоді на нього поширюються гарантії та права людей з інвалідністю.
Інша справа, що зараз розвивається соціальна відповідальність бізнесу: працевлаштовувати ветеранів війни доцільно і правильно.
На стороні ветеранів і трудові права: в більшості випадків для них зберігається місце роботи після демобілізації, надається додаткова відпустка і переважне право залишитися на посаді (наприклад, при скороченні). Підставою для звільнення може бути хіба що безперервний лікарняний більше 4 місяців.
«Відповідно до Кодексу законів про працю, якщо людина відсутня на роботі 4 місяці поспіль у зв’язку з лікарняним, роботодавець має право його звільнити (якщо не буде медичного висновку про необхідність додаткового лікування)», — зазначає Вікторія Поліщук.
Інших запобіжників, якщо ветеран на держслужбі об’єктивно не справляється з обов’язками, фактично немає, говорить hromadske військовослужбовець Євген, який працював в одній з облдержадміністрацій і знає «зсередини» роботу управління з ветеранів.
«Після АТО, як і зараз, був такий хайп, що потрібно залучати ветеранів на держслужбу. І ось управління очолив ветеран. Непоганий, здається, хлопець. Але тоді все пішло шкереберть. Бюджет просто проїдався, і закривалися якісь питання на “кое-як”. Мінялося керівництво, але його зняти було неможливо. Історія завершилася через кілька років, тільки коли він сам звільнився після початку повномасштабної війни», — ділиться Євген.
Оскільки у нього є досвід роботи і на держслужбі, і на війні, говорить: «Розумію цю чутливу тему з двох світів». Однак сам він проти наративу, мовляв, «ветерани — це запорука успіху».
Ці розмови, що якщо ти ветеран, то потрібно брати без конкурсу — це неправильно. Хороший хлопець — це не професія. У нас «ветерани потребують», «ветерани-сонечка», давайте їм окрему чергу в ЦПАУ, окрему — в закладах громадського харчування і все інше. Саме суспільство, намагаючись щось їм дати, робить з них неких ідіотів. А це звичайні люди. Просто дайте їм можливість швидше повернутися до звичайного життя.Євген, військовослужбовець
«Тобто головне — не статус, а професійні навички. Серед ветеранів дійсно багато людей, які відповідають цим вимогам. Але ж якщо їх поставити.
Іноді ти спілкуєшся і думаєш: “Боже, якби ці люди були на державній службі”. Я проходив службу з таким хлопцем. Розумів, що дуже хочу цього чоловіка якось переманити і “захедхантити” на державну службу. Тому що це дійсно професіонал, людина широких поглядів, кваліфікована, з ним приємно працювати і все інше. Я розумію, що це дійсно краще, ніж ті, хто залишився на державній службі. Але цей чоловік, на жаль, загинув…»