Словом та вибухівкою. Як Росія намагається дестабілізувати ситуацію в Україні.

«Ми повинні згадати військову доктрину начальника російського генерального штабу Герасимова. У ній він зазначав, що співвідношення військових і невійськових зусиль у веденні гібридної війни повинно становити 1 до 4. Тобто у війні проти України Росія виділяє вчетверо більше ресурсів на діяльність агентури впливу, здійснення інформаційно-психологічних, політичних та інших заходів для всебічного ослаблення України. І зараз ми спостерігаємо етап активізації саме цих невійськових зусиль із підриву українського тилу, зокрема в диверсійно-терористичному форматі. Ми змушені враховувати, що росіяни здатні діяти в нашому тилу масштабніше, інтенсивніше і більш зухвало, ніж вони діяли до цього. По всій видимості, вони вважають, що наш тил сьогодні є більш слабким ланкою української оборони, ніж лінія фронту», — говорить кандидат політичних наук і офіцер ЗСУ Юрій Михальчишин.

Слабкий тил не зможе утримати фронт. А найкращий спосіб ослабити український тил, за словами Павла Лакийчука, керівника проектів Центру глобалістики «Стратегія-21», — посіяти тотальну недовіру українців до влади, ЗСУ, іноземних партнерів і до самих себе.

З Юрієм Михальчишиним і Павлом Лакийчуком hromadske поговорило про те, які заходи вживає Росія, щоб зробити українців безвольними.

Чому ми потрапляємо на російську гачок

На думку Юрія Михальчишина, біда українців полягає в тому, що до початку російської агресії ми не встигли остаточно сформуватися як політична нація. Наші Майдани певним чином пришвидшили цей процес, не дозволили Януковичу перетворити Україну на «Союзну Білорусь». Але нам не вистачило практично кількох років, щоб повністю звільнитися від імперських обіймів Росії і запустити еволюційний процес створення політичної нації. А Росії, у свою чергу, теж не вистачило часу, щоб остаточно перетворити Україну на свою губернію.

За словами Юрія, Росія дуже добре знає наші слабкі місця і вміло на них тисне. Йдеться, наприклад, про відсутність у українців стратегічного планування на тривалу перспективу.

«Ми здатні швидко загорітися якоюсь ідеєю, мобілізуватися для її досягнення, але нас не вистачає на тривалий час. І, звичайно, у нас настає момент вигорання і виснаження. Росіяни в 2023 році чітко уловили цей момент — і посилили інформаційну інтервенцію, стали ефективно підбурювати одних українців проти інших, зокрема в питанні перспектив нашого опору», — говорить Юрій Михальчишин.

Іншою слабкістю українців, на думку Михальчишина, є певна наївність і навіть безпорадність у відносинах з високопрофесійними та досвідченими західними елітами. Росіяни вміло експлуатують досі притаманний нам комплекс неповноцінності. Наче ми прагнемо потрафити смакам і очікуванням закордонних партнерів замість того, щоб відстоювати свою позицію. Крім того, вважає експерт, деякі історичні рани українців досі не загоїлися.

«Я маю на увазі події XX століття. Згадаємо: у 1918 році росіяни увійшли в Україну як інтервенти. А через рік проти Директори Петлюри вже воювали червоні частини, сформовані з українців, — підрозділи Боженка, Щорса і т.д. Росіяни змогли перетворити війну з зовнішнім агресором на громадянську війну! Окупацію Донбасу в 2014 році вони теж назвали громадянською війною», — говорить Юрій Михальчишин.

Росіяни майстерно експлуатують ці наші історичні травми та підживлюють їх. Згадайте, як вони вміло маніпулювали церковним питанням, темою декомунізації, боротьби з імперською спадщиною. Якщо в Тернополі знайшлися сили, які стали на захист пам'ятника Пушкіну, то це означає, що Росія використовує дуже дієві механізми розколу українського суспільства.Юрій Михальчишин, кандидат політичних наук і офіцер ЗСУ

Росіяни використовують кожну щілину

За словами Павла Лакийчука, росіянам легко дискредитувати українську владу — через процвітання кумівства, корупції, непрозорості прийняття рішень, неконституційного розподілу обов'язків між посадовими особами і тому подібне. Будь-яку найменшу щілину в довірі до влади росіяни намагаються перетворити в значний розкол між владою і народом. І, на жаль, влада своїми діями сприяє цьому. Зокрема, в дуже болючому для українців питанні мобілізації.

«Мобілізаційна робота є безпосередньою відповідальністю президента. Однак президент переклав цю відповідальність на Кабмін, уряд — на Верховну Раду, у якої виникли якісь питання до ЗСУ. Замість здійснення планових заходів з мобілізації економіки та людей почали вносити якісь зміни в якісь закони. З'явилася дискусія про демобілізацію — і замість того, щоб сказати відверто, що через відсутність бійців на фронті ми не можемо говорити про демобілізацію, влада відкладає це питання до весни, а з весни — на осінь. Громадськість в очікуванні, влада уникає прямих відповідей, а росіяни і раді. Або візьміть питання бронювання — цей скандал з артистами цирку, наприклад. Як, чому їх прирівняли до працівників стратегічних підприємств? Або сумно відома “бусифікація”», — говорить Лакийчук.

Влада не забезпечила ТЦК можливістю іншим способом дістатися до військовозобов'язаних. За моєю інформацією, 9 з 10 повісток залишалися без реакції громадян, яким їх виписали. Як у такій ситуації комплектувати підрозділи? Погоджуватися на місцеві органи влади, які відповідають за військовий облік? Так голова сільради хоче, щоб його і в наступний раз вибрали на посаду, тому він ні за що не понесе повістку в чийсь двір.Павло Лакийчук, керівник проектів безпеки Центру глобалістики «Стратегія-21»

Експерт зазначає, що Росії вдалося сформувати у українців негативне сприйняття ТЦК. На думку Лакийчука, за таких