Командир 37 ОБрМП Сергій Шаталов: Я не бачу нічого кримінального в тому, щоб відступити на 150 м.

Ще в 17 років Сергій вирішив, що стане офіцером, хоча і не виростав у проукраїнській родині. На даний момент бойовий офіцер має ордени «За мужність» III ступеня та Богдана Хмельницького III та II ступеня.

В морську піхоту потрапив у 2014 році, коли підрозділи саме виходили з Криму. З того часу все військове життя Шаталова пов'язане з беретами морської хвилі, за винятком короткого періоду у 2021–2022 роках, коли він поїхав навчатися в Школу підготовки Корпусу морської піхоти США.

Після повернення в Україну він командував батальйоном, який брав участь в звільненні Херсонської області. Далі відбулися бої за Бахмут. У Клещіївці Шаталов отримав поранення в стрілецькому бою в передній траншеї. Після поранення заступник командира 36 ОМБр координував операцію на лівому березі Херсонської області.

«У росіян ініціатива та перевага в живій силі — 1:10»

Ви очолили бригаду в жовтні, коли вона якраз заходила на найскладніше напрямок — Курахівське. Яка ситуація була тоді?

Ситуація була важкою, як і зараз. Ми виконували завдання обмеженим ресурсом — без одного батальйону, який був на Торецку. Два штабних батальйони не були повністю укомплектовані. Багато приданих підрозділів були повністю розбиті і втратили керованість. Тому на початкових етапах вдалося стабілізувати обстановку, закріпитися на певних рубежах, які ми тримали вже донині.

Чому росіянам вдається тут просуватися?

У них ініціатива та перевага в живій силі — 1:10 принаймні.

Яка їх тактика найуспішніша?

Штурмові групи (коли бригада має повний штат, у групі 10-15 осіб) здійснюють штурмові дії на кожну позицію. Як правило, у погану погоду, туман, коли ми не можемо вести нормально повітряну розвідку. Цією масовістю їм вдається в деяких випадках захоплювати або знищувати наші позиції. Ми відходимо, вони закріплюються.

Якщо їм не вдається масовістю захопити позицію, використовують вже бронетехніку або автомотоциклетну техніку, наприклад, баги, мотоцикли, обрізані «сімки», «таблетки». Тим самим інфільтруються в наші бойові порядки, закріплюються десь в тилу.

Військовослужбовці, які залишаються на передньому краї, панікують, і починається втрата керованості. Або обривають нам логістику, лінії комунікації, і так ми йдемо. Якщо це не вдається, то використовують УАБи, артилерію. Я б не сказав, що у них зараз перевага [в снарядах], як було раніше, але, можливо, у нас паритет.

Ви відчуваєте тут, що росіяни не закінчуються?

Я це бачу. За два місяці навпроти мене змінилися три бригади. Вони були розбиті або доведені до такого стану, що не можуть продовжувати наступальні дії, тому що ми знаходили документи і артилеристів, і кухарів, тобто вже було зрозуміло, що немає піхоти. Вже встигла відновитися бригада, яку ми розбили на початку, і знову зайшла поповнена.

Що ви думаєте про «Успенівський мішок». Яка була його роль?

Я думаю, що «Успенівського мішка» не було, він був лише у журналістів та некомпетентних, я б так сказав, військових спостерігачів. На момент заходу туди росіян там було мінімальне число особового складу, і загиблі загинули не в оточенні, а безпосередньо в прямому контакті з противником, тому що був грамотно спланований вихід наших військ на безпечний рубіж.

Так, звичайно, ми понесли втрати, але якщо ми будемо відходити постійно, то ми відійдемо в Київ, станемо на Банковій і будемо захищатися на Банковій.

«Ми для противника вирили лінію оборони»

Ви згадали, що коли зайшли сюди, у вас були придані підрозділи. Наскільки складно з координацією підрозділів?

Не складно. Це залежить від командирів бригад, батальйонів. Якщо тобі дають батальон, в якому за штатом має бути 800 військовослужбовців, а за списком там 202 і 10 людей піхоти, скільки я можу позицій виставити? Одну-дві?

У свій час я відмовився від приданого підрозділу, тому що зрозумів, що втрачаю керованість. Цим підрозділом управляти якісно не можу. Я чекав, коли повернеться з Торця мій другий батальон, і ми своїми штурмовими підрозділами стали на оборону. Хоча ми також були навіть не на 50% укомплектовані.

А як ви ставитеся до практики, коли бригаду розривають і її батальйони воюють в різних місцях?

Я негативно ставлюся до цієї практики, але думаю, треба розуміти, хто нам протистоїть, що це за машина, наскільки вона потужна. Тобто треба було десь закрити якусь дірочку. Тому і вирішили зняти батальйон і закрити напрямок.

Коли на Курахівському та Покровському напрямках воює так багато бригад і приданих підрозділів, чи можуть вони ефективно воювати, взаємодіяти?

Не можуть. Бригада не може воювати, коли вона з укомплектуванням 34% на такій смузі оборони. Є заходять свіжі бригади, але з мотивацією там не все нормально. Тобто особовий склад не мотивований воювати. Це питання до командира бригади? Я не думаю, чесно кажучи. Я не думаю, що командир бригади або батальйону може за короткий час мотивувати 100% бригади йти вперед у бій.

Чи була підготовлена лінія оборони, коли ви заходили сюди?

Була, вона і зараз підготовлена. Проблема не в лінії оборони. Проблема в тому, що ми для противника вирили лінію оборони. Мені потрібно 30 військовослужбовців для того, щоб в кожен бліндаж посадити військовослужбовців, а у мене всього-навсього п’ять або сім. Вони не можуть якісно контролювати весь цей взводно-опорний пункт. А противник може 20 військовослужбовцями зайти зліва і зайняти чотири окопи відразу.

Наша лінія обор