Цивільні суди над військовими: на перетині моралі та можливостей.

Була. Але ліквідована

«Коли цивільний юрист займається військовими проблемами, це те ж саме, що терапевт проводить хірургічну операцію. Теж лікар — але не тієї спеціалізації», — говорить член парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності Владлен Неклюдов. На думку Івана Мищенка, судді Верховного Суду України та екс-командира взводу 93 бригади, залучення цивільних юристів до військових справ має свої переваги та недоліки.

«Основний плюс — це певна віддаленість цивільних суддів від військової ієрархії. У такого судді немає пієтету перед генеральським званням, для нього генерал — такий же правопорушник, як і всі інші».

Якщо ж говорити про створення військових судів, то не виключено, що суддя в званні лейтенанта буде відчувати психологічний дискомфорт, якщо йдеться про правопорушення вищих офіцерів. Але мінус цивільного суду — відсутність специфічного досвіду управління військовими підрозділами, знання військової специфіки, контексту прийняття рішень — особливо під час бойових дій. Від цивільного юриста цей контекст буде ухилятися.Іван Мищенко, суддя Верховного Суду України

Але чому військовими справами займаються цивільні юристи, якщо незалежна Україна у спадок від СРСР отримала і військову прокуратуру, і військові суди? Справа в тому, що в вересні 2010 року військові суди в Україні були ліквідовані.

«В той період відбувалося скорочення армії, частка правопорушень, скоєних саме військовослужбовцями, постійно зменшувалася. Судді в основному слухали справи про якийсь дрібний кримінал — наприклад, солдат продав автомат або побився, будучи п'яним. Було вирішено, що з такими справами цілком може впоратися цивільний суд і цивільна прокуратура», — пояснює Іван Мищенко.

Тоді про можливість російської агресії не думали. Але Військову прокуратуру, яка була структурним підрозділом Генпрокуратури, ліквідували в вересні 2019 року — через п'ять з половиною років після початку АТО.

«Російська агресія триває вже майже 11 років, зараз маємо повномасштабну війну. Але мені здається, що ніхто не усвідомлював масштабів бойових дій, того, що вони затягнуться так надовго, можливого кількості правопорушень, скоєних військовими. Сьогодні ж потреба у системі військової юстиції очевидна», — зазначає заступник командира 11 окремого батальйону спеціального призначення 112 бригади ТрО, а в цивільному житті — перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Максим Грищук.

Які справи передати військовим юристам?

Можливі два варіанти. Перший: військова юстиція займається всіма правопорушеннями, які скоїли військові, — від крадіжок у магазинах і СОЧ до неякісно організованої оборони населеного пункту. Другий: у веденні військових юристів будуть лише ті справи, в яких йдеться про боєздатність частин і безпосередній хід військових дій.

«Військові справи у нас зараз розслідують спеціалісти чотирьох правоохоронних органів. Наприклад, генерал вкраде — цим правопорушенням буде займатися поліція. Він скоїв державну зраду — ним зацікавиться СБУ. Якщо йому інкримінують неналежне виконання службових обов'язків, буде працювати ГБР. Генерал бере хабар — потрапляє в поле зору НАБУ. А адже йдеться про одного й того ж військовослужбовця. На мій погляд, злочини, скоєні на побутовому ґрунті, могли б розглядатися в цивільних судах. А їх фігурантами могли б займатися цивільна прокуратура і поліція».

Злочини, для розслідування яких необхідні специфічні військові знання та компетенції, спеціальна експертиза, зокрема щодо діяльності або бездіяльності військового командування, однозначно слід передавати на розгляд військових юристів.Максим Грищук, перший заступник голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України

Іван Мищенко називає кримінальні справи, коли йдеться про обороноздатність, вищою математикою. Адже юристи повинні глибоко розбиратися і в Кримінальному кодексі, і в військових статутах. Тому вважає, що розслідування таких справ, їх судове розгляд необхідно передавати саме військовим юристам.

За словами Максима Грищука, найбільша кількість кримінальних проваджень за статтями, передбаченими розділом 19 ККУ, зараз відкривається щодо військових, які пішли в СОЧ — за минулий рік ГБР зареєструвало їх 19 тисяч. Грищук вважає, що такі справи передавати на розгляд військовим судам не слід.

Іван Мищенко такого ж думки — у питаннях СОЧ, як правило, може розібратися будь-який досвідчений «цивільний» суддя. Проте, зазначає Мищенко, необхідно враховувати причини СОЧ. Якщо воно сталося через недоліки або правопорушення командування, такі справи слід було б віддавати на розгляд військових судів.

Спеціалізований, але не військовий

Поки про військові суди і військових суддів в Україні мова не йде. У січні 2025 року Верховна Рада прийняла за основу законопроект, яким, зокрема, передбачена спеціалізація суддів по розгляду військових кримінальних правопорушень.

«Йдеться про те, що судді місцевих та апеляційних загальних судів на своєму зборі будуть обирати суддів, які спеціалізуються на військових кримінальних правопорушеннях. Будуть обирати їх на п'ять років. Водночас обрані судді не будуть звільнятися від ведення цивільних справ — просто кількість таких справ буде пропорційно зменшена», — коментує законопроект Владлен Неклюдов.

Варто зазначити, що до ліквідації в 2010 році військових судів у Верховному Суді України діяла Військова колегія. Зараз законопроект не передбачає впровадження військової спеціалізації у Верховному Суді України. Суддя Верховного Суду Іван Мищенко називає законопроект не ідеальним, але реалістичним.

«По суті, він означає, що у нас немає часу, грошей і можливості будувати з нуля систему військової юстиції. Це дуже