Два роки в піхоті та рік у СОЧ. Чому військові йдуть служити та чому повертаються назад?

Чича — один із більш ніж ста тисяч військових, які пішли в СОЧ за останні два роки. За даними Офісу генерального прокурора, в 2023–2024 роках правоохоронці зареєстрували понад 113 тисяч справ про самовільний вихід з частини та дезертирство. У листопаді 2024 року народні депутати дозволили військовим повернутися на службу після першого СОЧ за спрощеною процедурою. За словами головнокомандувача Олександра Сирського, скористалися цим законом 10 тисяч військових.

hromadske поспілкувалося з чотирма військовими 93 бригади, які вирішили повернутися з СОЧ після прийняття закону. Вони служили в різних підрозділах — мінометному та піхотному, але всі пройшли важкі бої за Бахмут і Клещіївку. Саме через виснаження, кажуть вони, пішли з війська.

«Відпочинку немає, постійно позиції-позиції. У Бахмуті ми з підвалу не виїжджали, було таке, що 24 дні не милися, сиділи там», — згадує військовий на позивний Кирюха, який два роки воював піхотинцем, після чого на рік пішов у СОЧ.

Головний сержант 93 бригади Віталій П'ясецкий визнає, що проблема стала масштабною для Сил оборони. Особливо загострюється після важких боїв, таких як оборона Бахмута, яку тримала 93 ОМБр.

«Люди втомлюються. Особливо ті, у кого є піхотний досвід важких боїв. За законом, у військовослужбовців повинно бути 30 днів відпустки. З такими реаліями війни, як зараз, зі зірваною мобілізацією просто фізично підрозділи не можуть дозволити відпускати цих людей у відпустки. Підрозділ може втратити, якщо не частково, то близько до повної боєздатності», — розкриває П'ясецкий проблеми, що призводять до СОЧ.

Частково, на його думку, проблему може вирішити спрощена процедура переведення між підрозділами, запущена через додаток «Армія+». Адже ще одна причина, чому люди йдуть у СОЧ — конфлікти з командиром або в колективі.

«Я не скажу, що все добре. Буває, скажімо так, не зовсім добросовісні командири, різні ситуації», — розповідає командир роти Панк. Конкретно в його підрозділі служать військові, з якими спілкувалося hromadske.

За словами Панка, військовослужбовці можуть не відчувати достатньої підтримки від командирів, перебуваючи на позиціях. Інша причина — страх: деяким важко взяти себе в руки, і тому він втікає з поля бою. Новенькі, за його словами, йдуть у СОЧ, коли потрапляють у неслажені та недисципліновані колективи.

«Є ситуації, коли закидають піхоту і просто кидають. Людина, з якою я прийшов служити в цю армію, потрапила в іншу бригаду. Їх кинули на дві тижні в Серебрянському лісі. Він просто встав і пішов, потрапив до росіян у полон. Може, його доля склалася б по-іншому», — розповідає Панк.

Він вважає, що прийняття закону про декриміналізацію СОЧ мотивувало повернутися в армію: за останній місяць у його підрозділ прийшли 15 військових.

«Це багато, раніше якщо один-два СОЧника поверталися, то це було швидше винятком з правил», — говорить Панк.

Майстер, який воював у 2014–2016 роках і повернувся в армію на початку повномасштабного вторгнення, розповідає, що пішов в ОЗЧ, тому що не витримав навантаження. Він боявся, що повертатися доведеться через піхоту, але після розмови з рекрутерами бригади його направили в ББпС.

«Немає визначеності, скільки це буде тривати. Коли ми йшли на початку війни, у всіх було таке настрій, мовляв, зараз ми швидко переможемо і повернемося додому», — пояснює Чича іншу причину, чому військові йдуть у СОЧ.

Ще одна проблема, про яку розповідає головний сержант бригади Віталій П'ясецкий, військові не відразу повертаються в обрані підрозділи, спочатку їх направляють у батальйон резерву. Там можуть перебувати не тільки ті, хто вирішив добровільно повернутися, але й менш мотивовані військові, затримані працівниками Військової служби правопорядку. Перебуваючи, наприклад, місяць з алкозалежними людьми в цих батальйонах, повертаючі добровільно можуть втратити мотивацію. Тому, каже головний сержант бригади, процедуру повернення з СОЧ потрібно спростити.

Одна з причин, чому Чича пішов у СОЧ після важких боїв за Соледар і Бахмут, — вагітна дружина. Вони родом з Нікополя, який знаходиться під обстрілами росіян. За її проханням він пішов з війська, щоб переїхати разом у більш безпечне місто — Київ. Але в цивільному житті йому так і не стало зручно.

«Коли діти і дружина кажуть: “Нехай інші воюють”, а потім ти розумієш, що ніхто з інших не йде: всі або намагаються виїхати за кордон, або ще щось, ти розумієш, що не до кінця виконав свій обов'язок, совість гризе. Іноді своїм побратимам, з якими підтримуєш зв'язок, навіть соромно дивитися в очі. Хоча ніхто ніколи претензій не пред'являв через те, що я пішов», — говорить Чича.

Щоб виконати свій обов'язок, він повернувся в армію.