12 років колонії за донати до фонду "Притулки". Історія про ув'язненого в Росії хлопця з Донбасу.

«Я здогадувався, хто ці люди і на що здатні»

Єфімови родом зі Сніжного — шахтарського міста, що знаходиться в 80 км на схід від Донецька, окупованого з 2014 року. Після початку бойових дій сім'я ненадовго покинула Донбас. Але вони повернулися — у Сніжному було переважно тихо, згадує Кирило.

У дитинстві Данило займався греко-римською боротьбою. Через травму та війну його захоплення змінилися: він почав малювати, писати вірші та різати по дереву. Незважаючи на окупацію та позицію батьків, які наполягли на отриманні громадянства рф, хлопець зберіг свої проукраїнські погляди.

«Данило після повномасштабного вторгнення перейшов на українську мову у спілкуванні з близькими та друзями. Звісно, публічних заяв не робив, адже це могло бути небезпечно», — ділиться Кирило.

Данило дистанційно закінчив школу на контрольованій українським урядом території. Він розглядав заклади вищої освіти в Україні та Польщі, але не встиг подати документи. Тому за проханням батька пішов навчатися в Південний федеральний університет у Ростові. А в планах було вступити до КНУ ім. Тараса Шевченка у 2024 році.

Кирило після початку війни покинув дім і виїхав до Туреччини, Данило залишався з рідними в Сніжному. У грудні 2023 року Данило зі своєю дівчиною та батьком хотів полетіти до Стамбула до брата. Він планував відновити український закордонний паспорт і думав про переїзд з окупації. Але все пішло шкереберть.

Данило не хотів користуватися російським паспортом, тому принципово їздив за українським. Це й стало причиною його затримання в аеропорту Волгограда. Батькові та дівчині нічого не повідомили.

«Тільки що я показав документи, завели на допит. Запитали номер близьких. Я відкрив телефон, щоб знайти його, як одразу почулося: “Ти що там відвертаєшся?” — і телефон вихопили з рук. Я був наляканий, бо здогадувався, хто ці люди і на що здатні», — пише з тюрми Єфімов.

Російські силовики виявили в смартфоні банківські перекази. Посипалися запитання: що це і для кого? На той момент 18-річний Данило намагався до останнього не відповідати їм, але через загрози все ж зізнався.

Тим часом батько Данила та дівчина залишилися в Волгограді шукати юриста. Кирило вважає, що знайдений адвокат виявився підставним, оскільки змусив дівчину йти на допит, де росіяни намагалися витягти з неї свідчення про злочин, хоча це не було обов'язково.

«Я брав на себе відповідальність до останнього. Говорив, що це на гуманітарку для цивільних. Ввечері відпустили в готель. Наступного дня під приводом підписання документів мене передали двом поліцейським. Без пояснень закинули в темне приміщення, схоже на підвал», — згадує Данило.

Російська поліція склала на Данила протокол нібито за ненормативну лексику на дільниці. Суд відправив молодого чоловіка під варту на 13 днів. Силовики не одразу зізналися, що утримують студента, поки рідні намагалися його знайти.

Потім арешт продовжили ще на 10 днів, нібито за хуліганство. Данило назвав ці звинувачення вигаданими.

«Такі безпідставні та послідовні арешти називають “карусельними” — їх використовують силовики, щоб виграти час і підготувати матеріали для порушення кримінальної справи. Іншого “законного” способу утримувати людину вони поки не придумали», — пояснюють в російській правозахисній організації Перший відділ.

«Коли хтось зверху купався, нас затоплювало»

В СІЗО Волгограда видали діряву білизну, а його самого кинули на підлогу в камері — місць не вистачало, розповідає він у листах. Пізніше перемістили в спецблок, у повну ізоляцію, щоб ніхто не бачив «зрадників» і «хохлів», яких там «немає».

«Невдовзі нас перевели в “наш куточок” — підвал. Вікно там замуроване цеглою, світла майже не було, стіни покриті цвіллю, деякі стіни повалені. Коли хтось зверху купався, у нас буквально йшов дощ, затоплювало», — описує умови утримання Данила.

Один сокамерник любив співати українські пісні. За це його сильно побили, інших — трохи попинали в боки. Потім завели в кабінет, одному з ув'язнених наділи пакет на голову і змусили кричати «Слава росії» перед портретом володимира путіна. Били, душили пакетом і змусили вчити гімн росії. Після цього ув'язнені повинні були співати його щодня — так, щоб усі чули.

Ще до початку «слідства» Данила одного разу змусили підписати визнання. Він відмовився, вимагав перед цим поговорити з адвокатом. Тоді в кабінет увійшов чоловік, який представився «вагнерівцем».

«Діалог» почався з ударів, матюків і загроз вивезти в ліс, де я підпишу все, що скажуть. Ми вже йшли до виходу, щоб їхати в ліс, але замість цього мене різко закинули в клітку, а вони самі пішли», — пише хлопець.

Він не розумів, що відбувається. Все вирішували адвокат і батько, обравши лінію захисту через «щире каяття», щоб зменшити термін. Хлопця етапували в Ростов.

«Помилкове уявлення про ЗСУ»

Під час засідання в Ростовському обласному суді виступив сусід Данила з гуртожитку Вячеслав Нікіфоров. Він стверджував, що від Єфімова «постійно йшов негатив»: той називав росію агресором, звинувачував у вчиненні злочинів проти цивільних і критикував путіна.

Куратор групи Данилової з університету Людмила Зайцева заявляла, що хлопець «категорично відмовлявся брати участь у патріотичних заходах і виховних програмах». Зокрема, вони стосувалися важливості знання історії росії.

В «вироку» нібито за словами Данила вказано, що після початку великої війни