500 тисяч причин не думати про 500 тисяч
Для початку варто зробити пару кроків назад та згадати, звідки взялась ця цифра. Тут виявиться , що спочатку натяком її озвучила Мар’яна Безугла на старті кампанії торпедування генерала Залужного. Потім її в хитрий спосіб “я хочу знати, куди 500 тисяч” просунув Президент. Потім вже на пресконференції навколо неї відповідав Залужний. Але. Ніхто. Ніколи. Не називав. Не було жодних прямо сказаних 500 тисяч як план мобілізації. Ще раз – ніколи. Але для чуток того й не треба. Достатньо виду через “торпеду” Безуглу та потім просто не відповідати на питання про 500 тисяч. Так це працює. Так і спрацювало. У підсумку Залужного почесно “пішли”, а цифра залишилась.
Тепер, коли розібрались з історією, варто повернутися до правильних запитань та критичної оцінки масштабів. Пропустимо для спрощення факт, що мобілізація має бути розтягнута в часі як у нас, так і в окупанта. Тож мобілізація попри все триває. Щодня хтось йде на фронт, у ТЦК. Повістки роздаються, система працює. Весь той час, поки йде відволікаючий маневр із законом про мобілізацію та уявними 500 тисячами, вона йде.
Хтось може сказати, скільки людей мобілізовано за перший квартал 2024 року? Навряд. Чому? Тому що, а хто питав? Можливо, порядок цих цифр заспокоїть людей. А можливо ні. При тому, все це не головне. Головне – навіть не порядок цифр загалом. Головне – це наявність дискусії з суспільством. Дорослої дискусії з дорослим суспільством. А її немає.
Ми чуємо від Президента, що Росія готується, чи то збирається, чи то хоче влітку мобілізувати 300 тисяч чоловік. А ще призвати навесні 150 тисяч строковиків. І… все. Майже. Бо бонусом – у нас про 500 тисяч не йдеться. Ок. А про 600? 499? Це – уникнення відповіді. Те саме, що шкодить та народжує страшні чутки.
Що має бути? Просто відповідь. Максимально проста. Якщо ми мобілізуємо три людини на кожного мобілізованого з росії, це підвищить шанси не просто на перемогу, а на виживання на фронті до … відсотків. Якщо ні – ми програємо та в перспективі найближчого року спочатку загине на фронті … тисяч, потім буде заарештовано … тисяч, емігрує … тисяч. Це – крах та тотальна загибель. Вибір простий. Так має будуватись комунікація. Комунікація рівних, бо ніякого Олімпу немає.
Та дорослі запитання про цифри, а не про уявні плани. Бо відповідь поки про уявне. Чому? Тому що якщо Президент каже, що точно не 500 тисяч, а скільки не знає – це неправда. Або в першому твердженні, або у другому. Що в принципі не має значення. Тому давайте дорослішати. Тепер в незвичний спосіб. Зверху. Бо знизу суспільство вже і чекає, коли верхи його наздоженуть. І без цього – ніяк. На жаль та на щастя.