Гроші в армії

Наприклад, штаби люблять, щоб рапорти та інші документи були надрукованими. Але як це повинен зробити командир роти чи взводу — штаби не @бе, себто не цікавить. Ноутбуки і принтери, розхідні матеріали до них, папір не є інвентарним майном, яке військовслужбовцю на посаді тактичної ланки повинна видати армія. Ось і виходить, що без волонтерської допомоги ніяк. А волонтерська допомога — це гроші наших дружин, матерів, співробітників, друзів. Або — "добровільні" внески військовслужбовців на чорну касу.

Усе це — гроші суспільсва, на які свідомо, виходить, розраховує армія. А чому? Держава вже не фінансує ЗСУ?

Кожній роті потрібен щонайменше один ноутбук і один принтер. У батальйоні — три роти. Це вже три ноутбуки і три принтери. Також у батальйоні залежно від штату є певна кількість окремих взводів. Нехай це ще три ноутбуки і три принтери. У окремому батальйоні є штаб, стройова частина/відділ персоналу, фінвідділ. Нехай це ще шість ноутбуків, три принтери. Дванадцять ноутбуків і дев’ять принтерів. Нехай кожен з них коштує, як автомат Калашникова. Еквівалент 21 калаша на батальйон. Це що, так важко врахувати і забезпечити? Але всіх влаштовує, що армія фактично узалежнюється від волонтерської допомоги та чорних кас, а може і вимагає їх.

І така ситуація з купою позицій щодо майна, яке є обов’язково необхідним, але на нього скидаються родичі, села, ОТГ, організовують і привозять волонтери. На взводному рівні це мав би бути дрон (так, якщо він не передбачений штатом, то це штат хріновий, а не той, кому потрібен дрон), тепловізори, прилади нічного бачення, хороші біноклі/підзорні труби, рації.

Тепер про зміни в оплаті військовослужбовцям. Напевне, є категорії (курсанти, строковики), яким додаткові винагороди, може, і не положені. Але зменшувати виплати іншим — тут не так однозначно.

Я, грішний, на відміну від мого колишнього ротного, активно співпрацював з волонтерами, працюю з друзями, і навіть сам витрачаю на потреби війни. За мої гроші можна було у 2014 купити вживане авто. Зараз — вже пару-трійку авто. Забрати у людей в другій лінії чи в тилу частину грошей — це позбавити їх можливсті нормально готуватися до справ війни. Адже поки ти в тилу у тебе є час і можливість займатися підготовкою.

Ці 30 бонусних тисяч для багатьох — нагода підтримати сім’ї, порозкидані війною. Нагода підтримати домогосподарства у період розрухи та енергетичної кризи.

А головне, з чого треба виходити: в армії ти майже не вибираєш, де бути. Ти там, куди тебе послали чи призначили. І якщо послали в тил, наприклад, грамотного офіцера налагодити роботу штабу ППД і служб, то навіщо його за це карати меншим грошовим забезпеченням?

Не всі проходять військову лікарську комісію з власної волі. Загострення хвороб, набуті хвороби, травми, поранення не вибирають. А те, що ВЛК проходять довго — часто це труднощі фронтової логістики та об’єктивні проблеми з напливом військових пацієнтів на лікарні та шпиталі.

Окрема тема — виплати родинам безвісти зниклих та полонених.

Замість змінювати зараз цифри, краще б зайнялися зміною системи оплати військовсужбовцям, яка недосконала від 2014 року та навіть від початку Незалежності. Бозна, як вони там рахували страховий стаж під час АТО. З теперішніх додаткових винагород 30 тисяч чи 30+70 = 100 тисяч на передку не йдуть відрахування на пенсію та у фонди соціального страхування. Тобто, держава закладає пробему на майбутнє: низькі пенсії будуть компенсувати пільгами, за якими ветерани будть принижуватися і сваритися на вулицях та маршрутках.

Давно пора підняти оклади військовослужбовців і зробити більш значущою частку надбавок за посаду, звання, вислугу років. Тоді будуть формуватися стимули для служби. А поки що у сенсі стимулів українська армія залишається повністю радянською. Тобто стимулів майже нема. Є великий батіг і свавілля начальника, який може виявитися дурнем, який вірить, що "я начальник — ти дурак".

Не знаю навіть, як правильно розрулити ось цю ситуацію, коли Міноборони чи хто там ще нагорі оголосило про скорочення додаткових винагород, але ніхто нічого поки не зрозумів. Можна отримувати малу грошову винагороду. Більшість на війну не за грошима прийшла. Можна отримувати велику, бо ризики на передку великі, а, зрештою, у наш час ніхто не знає, звідки і коли зверху прилетить.

Але є тут один маленький нюанс, що залишить осад. Як казав мій приятель, от як можна відібрати те, що ти вже дав? Чому так легко можна знизити соціальні стандарти для військовослужбовців? Щось про це каже Конституція? І чому так тяжко дається зниження високих пенсій суддів і прокурорів, не підкажете?

Володимир Кухар